fми проfсто тCініG, ми дуже залежні від світла
а памятаєш як ми просто летіли за світлом
ми не чекали похвали або світла софітвів
просто робили те що ми вмієм робити
скільки доріг ми протоптали, скільки вдихнули
скільки у спину нам кричали, ми їх не чули
ми так тікали з того міста де народились
та не втекли від себе, такими й залишились

cДавай повернемось у своє міFсто,
FЗ якого втікнути так хотілиc! 
Давай одягнемо потерті джінси,
В яких у школу нас не пустили!
Давай послухаєм старі касети,
Які нас жити і любити вчили!
По іменах згадаєм всіх друганів ще,
Які тоді занадто швидко жили!

Нам ще зі школи всі казали що не можна так
А памятаєш треш паті у гуртожитках
Пяненькі ми читали реп ніби суперзірки
Ми нічого не зробили, все зробили роки
ми ж просто тіні, силуети у родині
ми ходимо по світу і шукаємо місця
Дружба - це тоді, коли сльози у мужчини,
Дружба - це тоді, коли мужчини до кінця!