Мою любов не міг спинити вітер,
Вона у вись летіла, наче птах.
Бо слово ніжне і теплом зігріте
"Люблю", "люблю" тремтіло на вустах.
Зоря на щастя падала в долоні
В таку благословенну дивну ніч,
В моїх обіймах в ніжному полоні
Було приємно й радісно тобі.

Приспів:
Та, на жаль, не судилося
Поєднати дві долі,
Що раптово з'являлося,
Те зникало поволі.
Щастя десь загубилося
У широкому полі,
Нам, на жаль, не судилося
Поєднати дві долі...

Ті почуття, що, як вогонь горіли,
Сьогодні ледь-ледь тліють у душі,
Бо ти мені, кохана, не повірила,
Що все удвох здолаєм у житті.
Зима одне лиш слово написала
Холодне і безжалісне "прощай...",
А вже пройти лишилося так мало,
Щоб нам життя подарувало рай!

Приспів. (3)

Щастя десь загубилося
У широкому полі,
Нам, на жаль, не судилося
Поєднати дві долі...