Я до тебе мовлю слово, хай відлунить два,
Шиє ниточка шовкова ніжності слова,
Притулю розмову тиху до твоїх мовчань,
Щоб зміняти на утіху давнішню печаль.
Не згадую, все забуду, що в житті було
І нікчемні пересуди, і колюче зло,
А покличу, а гукну я те, що має буть,
Темну нічку замалюю в барву голубу.

Приспів:
А вогнище не гасне, якщо в душі вогонь,
Те вогнище прекрасне, не погаси його.
І день знов усміхнеться, зігріє нам чоло,
А пломінь мого серця, а пломінь мого серця -
Це і твоє тепло!

Через роки, через далі я до тебе йшов,
Щоб змінять свої печалі на твою любов.
Та щоб зорі ясночолі бачились мені
І щоб грали наші долі на одній струні!

Приспів. (3)