aНаше місто сьогодні (A7)– розпечеdний вулик,
Але бдG7жоли від спCеки ужH7е не гудE7уть.
В нашім мaісті пророки принdишкли, поснули,
І проH7ґавили, втратили прE7аведну путь.

Псевдaорух псевдомас, псевдоdдрайв дискотеки,
Навіть сG7тінка на стCінку – лиш пH7севдобE7ої...
Нашим мaістом блукають поdнурі стратеги,
Що мізH7кують над змістом поE7разок своїх.

Поглaянь на побляклий, кdуций,
ОбвG7ислий на древку прCапор! A 
Подdумай: чого забрaакло
У E7логіці револaюції?

Нарід хоче керунку, а бачить вагання,
Провід кличе вперед, та не вибрав мети.
Наше місто згорнулося в знак запитання,
І його вже, здається, не випрямити.

Сонце жовкне в прицілах стотрубних заводів,
Небо сивіє в сотнях димових завіс...
Суне сірий реванш! Ти вирішуєш: годі!
І, полишивши місто, рушаєш у ліс.

Потвори в твій слід плюються,
Вишкірюються сатрапи.
Ти знаєш, чого забракло
У практиці революції!

Ліс наповнить легені цілющим озоном
І відродженням віри в насиченість барв,
І закличе історія чорно-червона
Повернути містам неба синь, сонця жар.

В книзі герцю твою вже вкарбовано участь,
І офірну, святу наближаючи мить,
Додає тобі мужности чорна родючість,
І черH7вона завзятість у вE7енах струaмить!

Мільйони струмків ввіллються
В потік, що свободи прагне!
Й потужности не забракне
Оновленій революції!