Небо Один в каное




Сьоaгодні небо таке Fраптове,
ТрCохи готичне і леEдь барокове.
На бaілі плечі чиєїсFь втоми
СкладCає у стопи небесEні тони.

Нaебо шукає, небоF знаходить.
СпустиCлося з даху і зновEу ходить,
aХодить грозою, лягаєF в квіти,
ТрCохи полежить і муEсить іти.

     aТа я не Fпіду, Cтрохи постою,  E 
     aПоки гроза Fне мине, Cбуду з тобою. E 
     aНебо так і не Fприйняло тCеорій буття, яEк і я,
     Бо цaіль життя, бо цільF життя – віднайти жCиття!   E 

Нaебо солоне, такеF спонтанне,
ДивCиться в когось і в коEгось тане.
aДихає громом, знаходFить цілі –
НапCитись моря і статEи сіллю.

aНебо міліє, останнFє губить.
ШукCає вічність – знахоEдить губи.
Впиaвається знову і зновуF кресне
CЇї земним в своєE небесне...

     aТа я не Fпіду, Cтрохи постою,  E 
     aПоки гроза Fне мине, Cбуду з тобою. E 
     aНебо так і не Fприйняло тCеорій буття, яEк і я,
     Бо цaіль життя, бо цільF життя – віднайти жCиття!   E 





Zaloguj się aby zobaczyć całe opracowanie

Zaloguj się
Oceń to opracowanie
anonim