Із заквітчаного літа іду в осінь золоту,
І наді мною кружляє кленове листя,
Похилили голівку троянди в саду,
Із небес відлунює журавлина пісня...

Осінь задзвенить вересневим дзвіночком,
І птахи гуртуються у теплі краї вдалину,
На крило беруть літа вплетені віночком,
І плаче небо дощем, а душа лиє сльозу...

Чужина, чужина, ти забрала молоді літа -
Сизу птаху закувала в клітку, в неволю,
Ти, як у полі билина, зажурена сирота,
Побиваєшся за рідними і час малює скроні...

Скажи, хто ти така на чужій стороні?..
Ти - підневільна пташка, рабиня, чужинка...
Емігрантко, повертайся додому, до землі,
Де пахнуть трави, знайома кожна стежинка...