Ой богдай же той
Головою наложив,
Хто до Кам’янці
Дороженьку виложив.
Ой виложили
Тяжкії вороженьки.
Зв’язали руки
Ще й хотять і ноженьки.
Ой запрягають штири коні
Під мене.
Бувай здорова
Ти, старенькая нене.
Я своїй неньці
Низенько поклонився.
Тебе, миленька, прошу
Прошу тя не журися.
Ой до Кам’янця
Недалека дорога.
Туди їхала
Моя люба розмова.
Ой через межу
Чорнобиль похилився.
Я через людей
Миленькій поклонився.
– Ой поклоніться
Та й ви, далекі люди,
Нехай здорова
Моя миленька буде.
Косарі косять,
Ах, вітрець повіває.
Десь мій миленький
З гіншою розмовляє.
Рік ся любили,
А два ся не виділи,
А як узріли,
Зараз аж поболіли.
Дівчина лежить
В батенька в коморці,
Молодий козак
В зеленій дібровці.
Над дівчиною
Батько, матінка плаче,
Над козаченьком
Сивий орлонько краче.
За дівчиною
Всі дзвони задзвонили,
Над козаченьком
Всі луги зашуміли.
– Ой шуміть же ви,
Та й ви, темні луги,
Нехай здорова
Моя дівчина буде.