Як я, браття, враз сконаю,
Занесіть мня, де я знаю,
Занесіть мня на Вкраїну,
Де-м родився, най там згину.

Як я, браття, враз сконаю,
Занесіть мня, де я знаю.
І просіть там трохи глини
Та й для мене сиротини.

Як мня, браття, поховали
Та й додому повертали,
Аж приходить моя мила,
Дивить-дивить – тут могила.

Над могилов заридала
І так собі погадала:
– Ані квітки, ані рути,
Тутка мусить козак бути.

І помалу, помаленьку
Пішла сльоза по личеньку.
– Зірви, мила, яворини
Та й для мене, сиротини.

У могилі добре бути:
Ніц не видно, ніц не чути,
Ні пташати, ні дівчати
У могилі не видати.

У могилі добре бути:
Ніц не видно, ніц не чути,
Ні пташата не літають,
Ні дівчата не співають.