Ось провулки і площі, ось цегла і скло,
Ось і я, павутинням доріг оповита,
А все, що колись я хотіла робити –
Читати заплутані схеми з долонь...

Ось мільйони в метро без імен та адрес,
Ось ціна на пальне, ось кордони, ліміти,
А все, що колись я хотіла робити –
Лічити зірки у безодні небес...

Ось троянди з картону, ось сльози з очей,
Ось порожні слова, які слід говорити,
А все, що колись я хотіла робити –
Складати словник невимовних речей...

Ось у натовпі йду, не торкаюсь землі,
Ось я когось вітаю, з чогось мушу радіти,
А все, що колись я хотіла робити –
Дивитися з берега на кораблі,
Які пропливають, немов уві сні,
Крізь тиху затоку в середині літа,
І мають на борті оманливу ніч
Та вітер і сіль з того берега світу...