Я стужився,
Я, мов кінь погриз вудила,
Відступи, бідо гірка й мороко.
Десь любов моя на Ринку заблудила, |
Десь отам між ренесансом і бароко. | (2)

Я стужився,
О подайте катеринку, -
Про гризоту вам зіграю, про утому.
Десь любов моя пропала серед Ринку |
Між перекупками три століття тому. | (2)

Може знову кокетує з різниками,
Що ножі об фартухи повитиравши,
Височіють наче брили над лотками,
Мружать очі, мов коти, на неї завше.

Може спритний зеленяр за стиглі вишні
Рве із неї грішну ягоду цілунку,
Чи хитрун-купець в єдваби пишні, |
Окрутив мою зрадливу юнку? | (2)

Ах, на Ринку - всі спокуси світу,
Там таке побачиш - не насниться.
Може, мою діву чисту й світлу |
Заманили в Чорну Кам'яницю? | (2)

Чи й сама вона закам'яніла
І тепер стоїть собі - Діана!.
І ночами шле камінні стріли
В мої вікна, втрачена й незнанна.
І ночами шле камінні стріли
В мої вікна, ой, леле ж дана-дана...