Передмова:
h  Безсилі катівні, A і час, і прогрес;
e  Підвлhадна своєму закону,
e Орлицею пісня сягає небес,
h  Зігріта у сFisерці людському. h  


1. Козhак у Стамбулі в облeиччя паші
   СпівGав співомовки зухвhалі,
   Та Aойкання в небо злітeало з душі,
   Бо тGіло біліло на пFisалі...*
   Бо тeіло білDіло на пhалі...

2. Вкраhїна віки не здіймeала крила,
   В чолGо їй націлено дhуло -
   ВідкAоли і пісню на "eой" почала,
   Щоб сGерце від болю зітхнFisуло.

Приспів 1:
   Ой, Божhе! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
   Ой, горе тій чайці-небозeі...
   Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в вікhах
   На бDитій козAацькій дорFisозі...
   Ой, скeільки ж тих "ой" простогнало в вікhах
   На бDитій козAацькій дорhозі...

3. Державу-незграбу тягла на собі
Стражденна колгоспниця-мати;
Та ойкання тихо злітало з душі,
Бо вголос не сміла стогнати...

Приспів 2:
Ой, Боже! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
Ой, горе тій чайці-небозі...
Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в віках
На битій кріпацькій дорозі... (2)

4. І кожну нам думу, і кожне слівце
Чужі підминають копита -
Тож зболене в пісні, тривожне лице,
Бо ж серці їй кров'ю умито.**

Приспів 3:
Ой, Боже! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
Ой, горе тій чайці-небозі...
Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в віках
На битій повстанській дорозі... (2)

Приспів 4:
Ой, Боже! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
Ой, горе тій чайці-небозі...
Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в віках
На битій вкраїнській дорозі... (2)

5. І все це у спадок лишилось мені.
І чим ту журбу приневолю?
На "ой" починаються наші пісні,
Зачаті із смутку і болю...