Сяду я коло вікна уночі один,
Забринить душі струна і проснеться син.
Тихо котиться сльоза і минає мить,
Гасне свічка, лиш душа у пітьмі горить...

Я свою гірку печаль, серця тихий стук,
Позбираю у слова пісні, ніжний звук,
І мелодія сумна попливе у даль,
Промінь сонця з висоти прожене печаль...

Сяду я коло вікна уночі один,
Забринить душі струна і воскресне син!
Ти за все мене прости і поглянь з небес,
Щоби той, хто вмер давно, заново воскрес!

Я зберу гірку сльозу, жаль за всі гріхи...
Ти почуєш серця стук, Господи, прости!..
І покотиться сльоза та мине ця мить,
Свічка гасне та душа рветься у блакить!..

І покотиться сльоза та мине ця мить,
Свічка гасне та душа в небеса летить!..
І покотиться сльоза та мине ця мить,
Свічка гасне та душа до Отця спішить!..