Круче чорний, речи мені,
Де є пращурів могили?
Де кістки біліють їхні,
Де мечі заіржавіли?

Ой-но, вже нема
Та й могил отих!
Білії кістки звірі розтягли!

Круче чорний, речи мені,
Де Боги мої забуті?
Де згубилась Правда ясна?
Кому кажуть славу люди?

Ой-но, вже нема
Тих Богів старих!
Кривда всілася
На місця святі!

Лети собі, чорна птаха!
Лжу речеш, лукавий бог!
Вік не буде твоя правда,
Огень бо несе Сварог!

Земля наша – це могила,
Де лежать наші діди!
В небесах, серцях та співах –
Там живуть наші боги!

Неню наш – краснеє Сонце,
Наша мати – сирая Земля!
Вгору пнеться колосся,
Сива Правда між людей пророста.

Ой ти, гавране чорний,
Не затулиш крилами небес!
Правда крила розгорне,
Твій не буде світ білий увесь!