Місяць в небі розгубив зоряне намисто
І зірками освітив наше рідне місто.
Бачу – падає зоря, тихий вечір догора,
Кажуть люди – то на щастя,
Зорі падають на щастя!

Зоре, зоре, зорепад
Я зорі в долоні ловлю.
Зоре, зоре, зорепад
Тебе я так ніжно люблю.
Серце моє палає, нічого не хоче знати.
Кажуть люди, кажуть, важко забувати.
Кажуть люди, кажуть, важко забувати.

І тепер твоя рука у моїй долоні,
Тану на твоїх устах, серце у полоні.
І чому тепер, я знаю, тебе часто називаю,
Тебе завжди називаю зоренько моя.