Весна, полковнику, весна...
Вертають з вирію лелеки.
Вони ще вчора, як і ти, були далеко,
А нині зустрічає вас весна.

Літа, полковнику, літа
Вплели у коси срібло нині.
Так довго ти служив не Україні,
Так мало щастя знав в чужих світах.

Бої, полковнику, бої
Ти вигравав не на папері,
Не раз і смерть вже відчиняла двері
І сумно так співали солов’ї.

Зірки, полковнику, зірки
Тобі сідали на погони.
А ти не мав від себе оборони
І бачив в снах свій сад біля ріки.

Жива, полковнику, жива
Душа додому повертає.
Тебе тут Україна так чекає
І, слава Богу, мати ще жива.

Весна, полковнику, весна
Любов’ю в серці розцвітає.
Лелека в небі синьому літає,
Від нині ми вже разом – назавжди!

Весна, полковнику, весна...