Нема в світі Правди, Правди не з’іскати, g d g d (a e a e)
Що тепер Неправда стала правдувати. g d c g ( a e d a )

Уже тепер Правда стоїть у порога,
А тая Неправда сидить кінець стола.

Уже тепер Правду ногами топтають,
А тую Неправду медом наповають.

Уже тепер Правда сидить у темниці,
А тая Неправда з панами в світлиці.

А вже тая Правда сльозами ридає,
А тая Неправда все п’є та гуляє.

Десь ти, Правда, вмерла, чи ти заключена,
Що тепер Неправда увевь світ зажерла.

Тілько в світі Правди, що рідная мати —
Де б ми її могли в світі од’іскати?

Ой орлице мати, де ж тебе нам взяти,
Тебе ні купити, ані заслужити!

Коли б тебе, Правдо, в світі увидіти,
Орловими крильми раді б ми летіти.

Ой як же тим діткам без матері бути?
Да щодня заплачуть, не можуть забути.

Вже ж бо конець віку оце приближився,
Хоть рідного брата тепер стережися!

Із ним на суд стати — Правди не з’іскати,
Тільки сріблом-злотом панів насищати.

Хто по правді судить, то того карають,
А хто по неправді, того поважають,

Ой хто буде в світі правду ісполняти,
Тому зошлеть Господь щодня благодати