Ой, заграй мені, кобзарю, нехай я заплачу,
Нехай долю, вольну волю крізь сльози побачу.

Нехай добрі люди кажуть, що в шинку ночую,
Що за тиждень загорюю – за ніч прогайную,
Що за тиждень загорюю – за ніч прогайную.
Ой, заграй мені, кобзарю, нехай я заплачу,
Нехай долю, вольну волю крізь сльози побачу.

Лутше мені од громади наругу прийняти,
Аніж собі вольні руки навіки зв’язати.
Ой, яке там щастя-доля, де в хаті неволя,
Моя доля серед поля, незв’язана воля,
Моя доля серед поля, незв’язана воля.
Ой, заграй мені, кобзарю, нехай я заплачу,
Нехай долю, вольну волю крізь сльози побачу.

Як ішов я до дівчини, од воріт вернувся,
Краще піду до шинкарки горілки нап’юся.
Нехай добрі люди кажуть, що в шинку ночую,
Що за тиждень загорюю – за ніч прогайную,
Що за тиждень загорюю – за ніч прогайную.
Ой, заграй мені, кобзарю, нехай я заплачу,
Нехай долю, вольну волю крізь сльози побачу.

Ой, заграй мені, кобзарю, нехай я заплачу,
Нехай долю, вольну волю крізь сльози побачу.