Я хотів би заснути й проснутись породистим псом.
Навіть дуже бридким, але з довгим таким родоводом.
Щоб у мами і тата медалі були,
Щоб з дитинства мене стерегли, берегли,
А якщо загуляю, шукали за винагороду.

Я хотів би заснути й проснутись породистим псом.
На м’яких килимах в величезній, як місто, квартирі.
І щоб стриг мене виключно мій перукар,
І щоб жер я лиш м’ясо і Pedigri Pal,
І щоб сучок під мене водили, ще й гроші платили.

Я не вуличний пес, не безродний барбос,
Не якась там нікчемна собачка,
Що господар її прив’язав у дворі,
А дітей її просто втопив у відрі,
За моїх же дітей він собі ще одну купить тачку.

А, до речі, про тачки – я люблю лише "Мерседес".
А ще люблю по відео мультик про Тома і Джері.
А ще люблю купатися в теплій воді,
А ще люблю ганяти сусідських котів,
А ще люблю накласти під ноги у парку чи сквері.

Ах ти доля собача солодка моя,
Не всі люди так добре живуть!
Бережу, як зіницю, господаря я –
Не дай Боже його заберуть.