Найгірше – це своя орда,
Свої безрідні яничари,
Потворство, заздрості і чвари,
І вся Вкраїна молода,
Немов невістка у жидах.

Найважче вольності даються,
Всіх опліткують, переб’ються,
З чужим сміттям у власну хату
І, нумо, язики чесати.
Ділити власну каламуть,
Жиди ж бо вкрасти не дадуть.

У кого красти? Та у себе ж!
Хрестами поділили небо:
Хто в православні, хто куди,
Де Бог? Привласнили жиди.

Отож, підкинуть голу кістку,
І на невістку, на невістку,
І знов дівує Україна...