Я іду на розслабоні, попиваючи сік,
Сонце світить мені в скроню, зігріває лівий бік.
Пахне літо липоцвітом і бентежить мою кров,
Змусить збуджено тремтіти, потім розслабляє знов.
Продаються полуниці за ціною ковбаси,
Коротесенькі спідниці, як магнітні полюси.
Мої погляди блукають знизу-вгору, згори-вниз –
Ні на що не натякаю, просто мрію про сюрприз.
Проїжджає вантажівка, натискає на клаксон,
Дуже нетвереза жінка демонструє лексикон.
Кожен має свої справи, кожен має власний біль,
То розбіглись вліво-вправо, то злетілись звідусіль.
Переповнені вокзали, на квитки росте ціна.
Десь по радіо сказали – чи то криза, чи війна.
Емігранти, окупанти – вибирати нам не час!
Ми – чорнобильські мутанти, в серці кожного із нас...

Приспів:
Атомна помп! Атомна па!
Атомна помп! Помп! Атомна па! Па!

Знову тиснуть звідусюди і дорослі, і малі.
Десь поділись добрі люди, залишились тільки злі.
Що чекати? Треба брати це життя під свій контроль,
Розривати пута-ґрати, жити, а не грати роль!
Я до сонця посміхаюсь – що там, сонце, як живеш?
Груди розпирає радість і вона не має меж!
Вірю я – з гидкої браги вийде дивовижний квас!
І додає мені наснаги те, що в кожному і з нас...

Приспів