Ой із Низу, із Лиману вітер повіває,
Кругом Січу Запорізьку москаль облягає.
Та вже ж одна дивізія стала серед Січі,
Взяла вона поділила козацькі здобичі.
А дві другі дивізії стали на Базарі,
А славнії запорожці п’яти показали.
Ой, як крикне пан кошовий в запорізькій дзвіниці:
"Кидайте ви, запорожці, пістолі й рушниці!"
Ой, як крикне пан кошовий та в Покровській церкві:
"Прибирайтесь, запорожці, як би к своїй смерті!"
Пливе щука з Кременчука, розбита із лука,
"Тепер же нам, пан кошовий, з тобою розлука!"

Пішли наші запорожці не пішки – дубами,
Як оглянуться до Січі – заллються сльозами.
Пішли наші запорожці під турка служити,
Там не будуть муницию московську носити.

Тече річка, невеличка, ломаючи кручі,
Ой заплакав пан кошовий од цариці йдучи:
"Ой, царице, вража мати, що ж ти наробила,
Славне військо запорізьке та й занапастила".

Було б же запорожцям добре доглядати,
Та потьомці невірному менше довіряти.
Пливе щука з Кременчука, розбита із лука,
"Тепер же нам, пан кошовий, з тобою розлука!"